Шановні учні!

  «Школа юного академіка»  –  веб - ресурс  спеціально розроблений для того,щоб навчити вас якісно працювати з інформацією.

Як написати конспект, реферат, доповідь? Як підготувати наукову-дослідницьку роботу?  Як підготувати мультимедійну презентацію до уроку? Відповіді на ці та багато інших питань ви знайдете на нашому сайті.

Вперед до нових  наукових звершень та перемог!

  • Основні правила самостійної роботи учнів з книгою

Учбові записи.

      Оволодіння навичками самостійної роботи з книгою та іншими джерелами інформації включає два взаємопов'язаних уміння: вміння читати і вести записи. Організація самостійної роботи учнів  з книгою передбачає наявність комплексу умінь:

— попередній швидкий перегляд всього змісту (відчуття та усвідомлення змістової сторони, її значущості для себе);

— помірне читання із зосередженням особливої уваги на головному;

— підкреслювання головного;

— аналіз структури переказу (складання розгорнутого плану або ж визначення головних ідей, ключових питань — залежно від мети роботи);

— повторний швидкий перегляд всього змісту.

      Робота з книгою передбачає певну послідовність. Спочатку слід ознайомитись з її загальною будовою, змістом, передмовою чи вступом. Це дає загальне уявлення про структуру і питання, які розглядаються у книзі. Наступний етап — читання. Перший раз доцільно прочитати матеріал з початку і до кінця, щоб мати про нього цілісне уявлення. Під час повторного читання відбувається поступове глибоке осмислення кожної частини і матеріалу в цілому, формується позитивне ставлення до окремих елементів тексту і виокремлюється те, що викликає незгоду, критику; викристалізовуються основні думки, ідеї, системи аргументів, найяскравіші приклади тощо.

      Під час читання необхідно з'ясовувати нові незнайомі слова, терміни, висловлювання, невідомі назви та імена. Важливу роль при цьому має вміння працювати з книгою: використовувати науковий апарат книги, вести пошук необхідної інформації за допомогою енциклопедій, словників, електронних каталогів, довідникової літератури, опрацьовувати і систематизувати її.

      Методика опрацьовування літератури вимагає також ведення записів прочитаного. Це дає змогу систематизувати знання, отримані під час читання, зосередити увагу на головному, зафіксувати та закріпити його в пам'яті, щоб при нагоді знов звернутися до нього.

      Залежно від завдання, яке ставить перед собою ученик, працюючи з книгою, можна робити різні види записів:

— складати план прочитаного;

— виписувати цитати;

— складати тези — у короткій і категоричній формах записати головні положення роботи;

— реферувати, тобто викладати якесь питання за одним чи декількома джерелами, висловлюючи власні судження;

— конспектувати, коротко переказувати, викладати сутність прочитаного;

— складати анотацію — давати коротку характеристику змістові книги або статті;

— рецензувати — складати критичний відгук.

      У зв'язку з розвитком глобальних комп'ютерних мереж виникла принципово нова ситуація в роботі з інформацією. Комп'ютерні засоби, телекомунікації, мережа Інтернет допомагають активізувати когнітивну діяльність тих, хто навчається, викликають додаткову мотивацію учіння, розширюють можливості індивідуалізації навчання. Разом з тим постає проблема пошуку необхідних відомостей в океані інформації, а також її обробки, зберігання та оперативного обміну за допомогою сучасних комп'ютерних технологій. Перевагами нових технологій є їх наочність, зручність, швидкість пересування, показ процесу чи явища у динаміці. При цьому зазначимо, що виконання пошукових, дослідницьких завдань стає самостійним, вони наповнюються більшою кількістю інформації з певної теми.

  • Як складати план

План

1. Прочитайте текст, визначте його тему та основну думку.

2. Поділить текст на логіко-смислові частини

3. Доберіть заголовок до кожної частини і отримайте план тексту.

4. Поставте до кожної логіко-смислової частини тексту запитання: «Про що тут йде мова».

5. Знайдіть у тексті відповідь на поставлені запитання. Запишіть її стисло власними словами або словами автора і отримайте тези.

6. Складаючи план, тези чи конспект, записуйте прізвище автора, повну назву роботи, рік, видавництво, назву журналу чи газети, в якому вона надрукована.

7.  Після кожної закінченої частини робіть інтервал (сюди можна виписати нові замітки).

8. Виділіть основні тези, ідеї різними кольорами, підкресленням, значками тощо.

        План – найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліком питань, на які в тексті дають відповідь. Це своєрідний шлях через текст від факту до факту, від думки до думки. У ньому обов’язково фіксуються усі структурні частини джерела: вступ, основна частина, висновок.

Основні правила складання плану

1. План складається в довільній формі питальними чи розповідними реченнями або у змішаному вигляді.

2. Уважно прочитайте текст, визначте головну думку.

3. Поділіть текст на смислові частини, визначте мікротеми.

4. Сформулюйте пункти плану.

5. Спробуйте переказати текст, керуючись складеним планом.

      Залежно від того, якою мірою дрібні змістовні групи тексту відбито в плані, він буває більш або менш розгорнутий. Розрізняють прості і складні плани.

  • Як складати тези

Тези

      Тези – це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницькі частини. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати. Окремі тези – це розгорнуті висновки.

Залежно від поширеності тез, їх поділяють на:

основні – принципово важливі головні положення, що узагальнюють зміст джерела;

прості – головні думки в змістовній частині тексту; до кожної основної тези можна дібрати кілька простих, що її розв’язують;

складні – запис, що включає в себе як основні, так і прості тези.

      Тези можуть бути цитатними, вільними (формулювання того, хто виконує тези),комбінованими (цитати і власні формулювання).

Етапи складання тез

1. Після попереднього ознайомлення прочитайте текст вдруге.

2. Під час повторного читання розбивайте текст на змістовні частини, роблячи відповідні помітки олівцем; звертайте увагу на шрифтові виділення, це допоможе вам у роботі.

3. Осмислюючи кожний уривок, виділіть подумки в ньому найсуттєвіші положення. Рекомендуємо підкреслювати або виписувати головні думки даної частини тексту: це застереже від хибного висновку про сутність основної тези.

4. Сформулюйте власними словами або випишіть цитатою основні тези визначених частин. Виділяйте пропуском одну тезу від іншої – це полегшує подальшу роботу з ними.

5. Виконуючи складні тези, виписуйте побіжні думки (прості тези) так, щоб вони роз’яснювали, аргументували основні.

6. Інколи низку положень необхідно об’єднати не в порядку реальної послідовності у тексті, а в їх логічному зв’язку.  Біля таких композиційно зміщених тез варто зазначити сторінки джерела (навіть абзаци, а якщо потрібно, й окремі рядки), де вони викладені.

  • Конспект

Конспект

      Конспект - особливий вид тексту, який створений у результаті аналітико-синтетичного оброблення інформації першоджерела, тобто скорочений запис певної інформації, що дозволяє його авторові одразу чи через деякий час із необхідною повнотою відновити інформацію. Обов'язково докладно фіксують найбільш суттєві думки автора із зазначенням сторінок у тексті-оригіналі. Конспект слугує для збереження основного змісту роботи. У ньому репрезентовано лише думки автора роботи, яку конспектують, мета його - глибоко осмислити інформацію і подати її адекватно, стисло та в зручній для подальшого використання письмовій формі. Складання конспекту мобілізує увагу, допомагає виділити головне в тексті. Коли людина має намір щось записати, вона читає більш уважно, тим паче, що чергування читання із записуванням підвищує працездатність і зменшує втому. Конспектування - це певною мірою контроль сприйняття матеріалу: не розуміючи прочитанного, почутого, важко виділити і записати основну думку. Записи полегшують запам'ятовування, оскільки записаний навчальний матеріал краще фіксується в пам'яті.

      Під час прочитання та прослуховування тексту (промови, доповіді, виступу) для конспектування звертається увага на опорні (ключові) слова, ті інформаційні центри, що несуть найбільше смислове навантаження (так звані "вузлики на пам'ять"). Вибір ключових моментів залежить від мети та завдань конспектування, власних знань у цій галузі, особистих зацікавлень, можливостей пам'яті тощо. Зміст першоджерела передають:

своїми словами;

цитатами з першоджерела;

своїми словами і цитатами.

      Текст конспекту оформлюють довільно, на відміну від тез, крім основних положень, конспект містить і фактичний матеріал. Конспектуючи, зручно залишати певну частину сторінки (це може бути половина аркуша або широкий берег) для запису власних думок, оцінки законспектованого. Використовуючи  цитату, вказують відповідну сторінку першоджерела.

      Для конспектування, як і реферування, використовуються такі способи викладу матеріалу: опис, оповідь, міркування. За своїм обсягом конспект не перевищує 1/3 всього первинного тексту.

      Способи фіксації відомостей можуть бути різними: мовними (виділення ключових слів, фраз, повний детальний запис), позамовними (план, схема, таблиця, виділення ключових понять підкресленням або іншим кольором).

      Стислий конспект передає в узагальненому вигляді найсуттєвішу інформацію тексту, а докладний (розгорнутий) - містить також відомості, які конкретизують, мотивують, деталізують основні положення тексту у вигляді доведень, пояснень, аргументів, ілюстрацій тощо.

      Не будь-який короткий запис є конспектом, бо конспект - це системне, логічне, зв'язне об'єднання плану, виписок, тез. Без змін зберігають авторські конструкції, цитати. Аналітичний запис прочитаного передбачає перероблення первісного тексту шляхом трансформації більших мовних одиниць у менші: зміст словосполучення передають словом, зміст речення - окремим словосполученням, складне речення замінюють на просте і т. ін. Використовують переказ, інші формулювання, думки слід викладати стисло, своїми словами, виписуючи лише найголовніше і найсуттєвіше, не допускати повторень. Для швидкості та зручності в конспекті можуть подаватися скорочені слова, абревіатури. 

Вимоги до конспекту

1. Усю головну інформацію згідно з темою відобразити в конспекті.

2. Не порушувати логічний зв'язок під час скороченого запису інформації.

3. Використані символи та абревіатури повинні бути абсолютно точними відповідниками слів і словосполучень.

4. Зберігати точність інформації за умови переконструювання речень.

5. Не припускатися орфографічних, лексичних, граматичних помилок під час запису.

Види конспектів:

- плановий,

- текстуальний,

- вільний,

- тематичний,

- опорний.

      Плановий конспект укладається за попередньо складеним планом статті, книжки, лекції. Кожному питанню плану відповідає певна частина конспекту, але якщо пункт зрозумілий, то детально не розкривається. Якість такого конспекту цілком залежить від якості складеного плану. Він лаконічний, простий за своєю формою, але за ним не завжди легко вдається відтворити прочитане, почуте.

      Текстуальний конспект - це конспект створений переважно з цитат, це джерело дослівних висловлювань автора. Текстуальні виписки можуть бути пов'язані між собою низкою логічних переходів, супроводжуватися планом і включати окремі тези у викладі особи, що конспектує. Цей конспект доцільно використовувати під час опрацювання науковий праць.

      Вільний конспект - це поєднання виписок, цитат, тез. Він вимагає уміння самостійно чітко і лаконічно формулювати основні положення, для цього необхідне глибоке осмислення матеріалу, великий і активний запас слів, уміння використовувати всі типи запису: плани, тези, виписки, цитати тощо.

      Тематичний конспект укладається на одну тему, але за декількома джерелами. Специфіка такого конспекту полягає у тому, що, розробляючи певну тему за низкою праць, він може не відображати зміст кожного з них загалом. Тематичне конспектування дозволяє всебічно розглянути і проаналізувати різні точки зору на одне й те ж питання.

      Під опорним конспектом розуміють систему опорних сигналів, що мають структурний зв'язок, це наочна конструкція, яка заміщає систему значень, понять, ідей як взаємозалежних елементів.

      Творчим опорним конспектом називають такий конспект, що складається самим студентом під час вивчення певної теми. Його розроблення полегшує використання технологій MS Power Point, основою для конспекту може бути електронний конспект, електронний підручник або електронний навчальний посібник як види навчального електронного видання.

      Починати конспект необхідно із зазначення прізвища, ім'я та по батькові автора, повної назви роботи, місця/міста і року видання та кількості сторінок. Якщо матеріал міститься у часопису, то слід указувати крім року номер видання та сторінки журналу, на яких є інформація. Доцільно також проводити поля, на яких потім можна буде коротко визначати своє ставлення до матеріалу, згоду чи критику, а також деякі думки, що виникають під час конспектування. До того ж на полях зручно подавати додатковий матеріал з інших джерел, посилання, питання, які необхідно з'ясувати, або думки, що виникли після складання конспекту (під час його доопрацювання).

Оформлення конспекту.

      Конспект не повинен складатися лише з суцільного тексту. Особливо важливі думки, яскраві приклади можна виділити кольоровим підкресленням, нотатками на полях за допомогою спеціальних позначок (1, ? та ін.), що допомагає скоріше знайти необхідне положення. Конспектовані записи можуть чергуватися з дослівним цитуванням найбільш важливих визначень, положень, висновків і фактів. Конспективний запис робить переказ коротшим, об'єднує окремі положення, відображає власне ставлення до матеріалу. Процес конспектування джерела в електронній формі спрощується і, водночас, ускладнюється: текст вже існує у файловій структурі, тому можливі такі режими роботи як копіювання, вирізання, вставки об'єктів тощо.

      Незалежно від того, який вид, тип чи форму конспектування обрано, слід пам'ятати: конспект потрібен для того, щоб навчитися опрацьовувати будь-яку інформацію, визначати найнеобхідніше, спростити запам'ятовування тексту, полегшити оволодіння спеціальними термінами, накопичити інформацію для написання більш складної роботи у вигляді доповіді, реферату, статті тощо.

  • Реферат

Реферат

Реферат — це наукова робота з певної теми, написана на основі декількох джерел. У середній школі та вищому навчальному закладі реферат є однією з поширених форм навчання. Щоб навчитися писати реферат, необхідно знати технологію його написання і чітко її дотримуватися.

Що таке реферат?

      Слово «реферат» походить від латинського "доповідати", "повідомляти". У "Словнику методичних термінів" Е. Г. Азімова реферат визначається як вид письмового повідомлення, виклад основних думок повідомлення, об'єднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення та оцінка.

      Тобто, в рефераті не повинні копіюватися слово в слово книги і статті, адже він не є конспектом. Виходячи з того, що в рефераті важлива систематизація інформації, в ньому не може бути тільки одне джерело, інакше це буде доповідь. І нарешті, реферат покликаний узагальнювати отриманий з джерел матеріал, а не оглядати самі книги.

      Метою написання реферату є більш глибоке розуміння теми та запам'ятовування корисної інформації. Крім того, коли ми працюємо над рефератом, у нас виробляються навички організованості та цілеспрямованості, що корисно не тільки в навчанні.

Вибираємо тему

      Тепер давайте сформулюємо тему. Іноді викладач дає її конкретно вам, іноді пропонує вибрати з великого списку тим, а іноді залишає за вами повну свободу вибору. При виборі теми головне - керуватися власною зацікавленістю. Якщо тема близька і цікава, написання реферату по ній буде йти швидко і з задоволенням, навіть якщо по суті своїй вона глибша і складніша інших.

      Також слід врахувати наявність літератури. Якщо є час подумати, краще відзначити для себе дві-три теми (не більш) і пошукати вже існуючі напрацювання дослідників. На яку тему буде багато якісного матеріалу, ту і вибирайте. 

Структура реферату

      Оформіть свій реферат з наступним принципам, щоб він був правильним:

•  Перша частина — це введення. Викладіть мету та завдання своєї роботи. Виділіть проблему, а також відобразіть її актуальність. Передбачуваний приблизний обсяг введення становить 1-2 сторінки.

•  Основна частина — це другий блок в структурі реферату. Відобразіть свою точку зору з проблеми, яка заснована на аналізі наукової літератури. Передбачуваний обсяг основної частини — 12-15 сторінок.

•  Висновок — третя структурна одиниця реферату. У висновку необхідно зробити висновки і запропонувати свої рекомендації з проблеми. Найголовніше — це чіткість і ясність думки. Зміст висновку рекомендують розбити на зрозумілі пункти. Обсяг укладення зазвичай становить 1-3 сторінки.

•  Список використовуваної в роботі літератури в алфавітному порядку.

Правильне оформлення реферату

•  Розмір шрифту — 12-15 пунктів.

•  Шрифт — Times New Roman (звичайний).

•  Міжрядковий інтервал — 1,5-2.

•  Розмір лівого поля — 30мм

•  Розмір правого поля — 10мм

•  Розмір верхнього і нижнього полів — 20мм

      Не ставте крапку в кінці заголовка. Всі заголовки прийнято виділяти жирним шрифтом. Заголовок першого рівня — 16 шрифт. Заголовок другого рівня — 14 шрифт. І заголовок третього рівня — 14 шрифт, курсив.

      Відстань між кінцівкою глави або параграфа і наступним заголовком становить три інтервалу. Після завершення роботи необхідно скласти автоматичне зміст, так як це заощадить ваш час і буде відповідати вимогам до оформлення реферату. Щоб зробити автоматичне зміст, необхідно проставити всі голови у вашій роботі, як заголовки різного рівня. Це правильне оформлення реферату.

      Текст друкують на одному боці сторінки. Посилання, примітки позначають або в самому тексті, або внизу сторінки. Для оформлення посилань можна використовувати стандартні засоби Microsoft Word.

      Всі сторінки без винятку повинні бути пронумеровані. У тому числі і титульний лист. Цифри, що позначають сторінки, прийнято ставити вгорі і по центру сторінки. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Пам’ятайте, що кожен новий розділ потрібно починати з нової сторінки.

      Це основні правила правильного створення та оформлення реферату. Потрібно використовувати ці рекомендації, якщо ви хочете досягти успіху в справі написання хорошої роботи. Головне в рефераті — це тема. Постарайтеся вибрати ту тему, яка вам дійсно до душі. 

      Посилання на літературне джерело виглядає наступним чином:

      Прізвище та ініціали автора.

Назва джерела.

Підзаголовкові відомості (словник, підручник, назва збірки, журналу, газети для статей).

Вихідні відомості (місце видання, назва видавництва, рік видання).

Загальна кількість сторінок у джерелі (якщо це стаття, то номери відповідних їй сторінок).

Наприклад, 1. Петров С.А. Вивчення механізмів впливу етанолу на нервову систему чоловіків середнього віку / Фізіологія людини. М .: «Наука», 2008. — с. 30-

      Після того, як реферат написано, його необхідно уважно перечитати 2-3 рази, перевіривши на відсутність граматичних, пунктуаційних і стилістичних помилок. Потім реферат подається на перевірку науковому керівнику і можливо, що його ще доведеться редагувати. Але якщо реферат написано добре, враховані всі вимоги його написання та оформлення, то можна не сумніватися в отриманні оцінки «відмінно».

  • ВИДИ ПАМ'ЯТІ
  • ВЧИМОСЯ ОРГАНІЗОВУВАТИ РОЗУМОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ
  • ПУТЕВОДИТЕЛЬ
  • CТРУКТУРА КНИГИ